ОСНОВНІ ЗАДАЧІ ВСТУПНОГО ІСПИТУ

Вступний іспит ставить задачу оцінити комплекс теоретичних знань, отриманих абітурієнтом у період навчання на кваліфікаційному рівні бакалавра, рівень творчого мислення, уміння синтезувати знання окремих дисциплін для самостійного рішення практичних задач за напрямом підготовки „Енергомашинобудування”.
 
Перелік питань, який пропонується, систематизовано по різноманітним взаємозв’язаним сторонам діяльності фахівця та охоплює її теоретичні основи, а також питання застосування отриманих теоретичних знань для рішення практичних задач. Питання, які містяться в екзаменаційних білетах, покликані виявити знання з усіх видів діяльності майбутнього спеціаліста у рамках навчальних дисциплін, які вивчалися бакалавром. Кожний екзаменаційний білет містить тестові питання та практичні завдання за програмою вступного іспиту, яка приводиться нижче.

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ВСТУПНОГО ІСПИТУ

Прийом вступного іспиту по спеціальності здійснюється приймальною фаховою екзаменаційною комісією.
Вступній іспит проводиться для абітурієнтів відповідно до затвердженого приймальною комісією графіку. Перед іспитом проводяться консультації, які призвані допомогти у підготовці до іспиту, надають відповіді на окремі питання програми вступного іспиту.
Вступний іспит проводиться у письмовій формі. Результати вступного випробування оголошуються приймальною комісією на наступний день.

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ВСТУПНОГО ІСПИТУ

1. КОМПРЕСОРНІ МАШИНИ

1.1. ПОРШНЕВІ КОМПРЕСОРИ

  1. Класифікація поршневих компресорів.
  2. Основні рівняння  компресорних машин.
  3. Фізична та технічна роботи стиснення компресора.
  4. Теоретичні процеси стиснення поршневого компресора (ізотермічний, адіабатний, політропічний).
  5. Порівняння теоретичних процесів стиснення
  6. Робочий процес дійсного поршневого компресора.
  7. Мертвий об’єм циліндра і його вплив на продуктивність поршневого компресора.
  8. Гранична та припустима об’ємна межа стиснення газу  в одному ступеню..
  9. Втрати тиску газу і їх вплив на  продуктивність і економічність компресора.
  10. Вплив теплообміну при всмоктуванні на продуктивність поршневого компресора.
  11. Втрата об’ємної продуктивності через нещільності.
  12. Коефіцієнт подачі поршневого компресора. Чинники, що впливають на коефіцієнт подачі.
  13. Особливості процесів стиснення і розширювання з мертвого об’эму. Показники політроп процесів.
  14. Температурна межа стиснення газу в одному ступіню.
  15. Індикаторна потужність поршневого компресора. Визначення отужності по індикаторній діаграмі компресора.
  16. Середній індикаторний тиск поршневого компресора.
  17. Визначення потужності компресора по його індикаторній діаграмі.
  18. Вплив режимних параметрів на величину роботи, що витрачається.
  19. Вплив втрати тиску газу при всмоктуванні і нагнітанні на об'ємні і енергетичні показники поршневого компресора.
  20. Режим максимальної потужності поршневого компресора.
  21. Обробка індикаторної діаграми реального компресора. Визначення неполадок в роботі поршневого компресора по його індикаторній діаграмі.
  22. Енергетичні коефіцієнти поршневого компресора. 

Зразки екзаменаційних завдань

01.    Виберіть формулу, що визначає об'ємний коефіцієнт подачі поршневого компресора:

02. Яка формула визначає коефіцієнт, який враховує втрату продуктивності із-за дроселювання на всмоктуванні? 

03. Укажіть формулу для визначення втрати тиску в клапанах.

Рекомендована література

  1. Френкель М.И. Поршневые компрессоры.– Л.: Машиностроение, 1969. – 744с.
  2. Пластинин П.И Поршневые компрессоры. Том 1.-М.”Колос”.2000.-455 с.
  3. Пластинин П.И.Теория и расчёт поршневых компрессоров. М.: 1987. - 271 с.

1.2. ВІДЦЕНТРОВІ ТА ОСЬОВІ КОМПРЕСОРИ

  1. Основні характеристики і області застосування турбокомпресорів
  2. Принцип дії динамічних компресорів.
  3. Класифікація турбокомпресорів по тиску, продуктивності, холодопродуктивності, по конструктивному виконанню і типу приводу
  4. Переваги і недоліки лопаткових компресорів по відношенню до поршневих.
  5. Рівняння кількості руху і моментів кількості руху турбокомпресорів.
  6. Рівняння енергії у відносному русі.
  7. Рівняння енергії у абсолютному русі осьового компресора.
  8. Повні параметри потоку або параметри гальмування.
  9. Процес стиснення газу у ступені турбокомпресора у T - S або І – Р діаграмі.
  10. Профіль. Конструктивні та газодинамічні параметри профілів.
  11. Грати кругові та кільцеві. Конструктивні та газодинамічні параметри грат.
  12. Класифікація грат профілів.
  13. Безрозмірні параметри відцентрового компресора.
  14. Внутрішній, ефективний і механічний ККД турбокомпресора.
  15. Принцип роботи і конструктивне виконання відцентрового компресора.
  16. Газодинамічний ККД турбокомпресора.
  17. Ступінь підвищення тиску в ступені відцентрового компресора.
  18. Конструктивні виконання робочого колеса  і лопаток відцентрового компресора.
  19. Трикутники швидкостей робочого колеса відцентрового компресора.
Зразки екзаменаційних завдань

01. У якому типі компресора підвищення тиску засноване на використанні сил   інерції в потоці:

  1. поршневому;
  2. турбокомпресорі;
  3. гвинтовому;
  4. мембранному;
  5. ротаційному.

02. Просторові ґрати профілів турбокомпресора це :

  1. сукупність пересічних ґрат;
  2. сукупність прямокутних ґрат ;
  3. сукупність  кільцевих або кругових ґрат;
  4. сукупність кільцевих або прямокутних ґрат ;
  5. сукупність пересічних кругових ґрат.

03. Ступінь реактивності ( коефіцієнт реактивності) - це відношення : 

Рекомендована література

  1. Чистяков Ф.М. Центробежные компрессорные машины», Машиностроение. М.; 1969. - 328 с.
  2. Епиифанова  В.И. «Компрессорные и расширительные турбомашины радиального типа», Машиностроение, М.: 1984. - 376 с.
  3. Селезнев К.П. «Теория и расчет  турбокомпрессоров». Машиностроение, Л.: 1986. - 392 с. 

1.3. ГАЗОТУРБИННІ УСТАНОВКИ

  1. Характеристику процесу в ступені, коефіцієнти швидкостей, реакції.
  2. Поняття про загальмовані параметри. Оптимальне відношення u/c1ad.
  3. Визначення колової, адиабатичної швидкостей.
  4. Характер зміни коефіцієнта реакції по висоті лопатки і по ходу газа.
  5. Кути лопаток вхідні, вихідні, кут установки лопатки, кут атакі.
  6. Визначення теплоперепадів у ступені, соплах, робочих лопатках.
  7. Трикутники швидкостей, їх будова.
  8. Визначення діаметрів, висот лопаток сопел, робочих лопаток.
  9. Визначення колової, осьової, рівнодіючої сил робочих лопаток та їх напряму.
  10. Розрахунки абсолютної, відносної швидкостей на вході і виході робочих лопаток.
  11. Визначення кутів потока газа у ступені.
  12. Характеристичне рівняння активного, реактивного, двовінцевого ступенів.
  13. Втрати енергії у соплах, робочих лопатках.
  14. Подоба режимів турбомашин, параметри подоби.
  15. Закрутка робочих лопаток, типи закрутки лопаток.
  16. Визначення напруги в робочих лопатках та валі турбомашини (розриваючої, згинаючої, крутіння). 
  17. Підвищення показників ГТУ за допомогою регенерації тепла, проміжного підігріва або охолодження.
  18. Опорні підшипники, визначення їх вантажепідйомності, витрати та  підігріву мастила, потужності тертя. 
  19. Упорні  підшипники, визначення їх вантажепідйомності, витрати та підігріву мастила, потужності тертя. 
  20. Вплив типу підрізки на конфігурацію і параметри проточної частини  багатоступінчатої турбіни 
  21. Схеми ГТУ, визначення потужності та к.к.д., змінні режими ГТУ.
  22. Вплив зміни тиску та температури перед турбіною на її к.к.д., оберти  потужність, витрату газу.
  23. Вплив зміни тиску за турбіною на її к.к.д., оберти ротора, потужність, витрату газу.

Зразки екзаменаційних завдань

01.    

  1. колова сила р.к.,
  2. осьова сила,
  3. рівнодіюча сила,
  4. розриваюча сила,
  5. згинаюча сила.

02. 

  1. теплоперепад у ступені,
  2. у робочому колесі,
  3. у соплах,
  4. у турбіні,
  5. утрата  з  виходною  швидкістю.

03. Коефіцієнти  швидкості  φ,ψ   визначають

  1. повну енергію,
  2. тертя на лопатках,
  3. кінетичну енергію,
  4. відносну  втрату,
  5. кутовий коефіцієнт.

04. Визначити висоту лопатки l с.а. ГТ із витратою продуктів згоряння (Cp =1190 Дж/кг, m=0.245) G=40 кг/с при тиску й температурі за соплом Р1=7,3бар, Т1=1050 К, віяволості лопаток =12, швидкості газу на виході із сопла C1 = 425 м/с при куті швидкості α1 =140

Рекомендована література

  1. Романовський Г.Ф. та інш. Теорія та розрахунок  парових  і газових турбін. – Миколаїв: УДМТУ, 2002. – 292 с.

1.4. КОМПРЕСОРНІ СТАНЦІЇ ТА КОМПРЕСОРНІ УСТАНОВКИ

  1. Властивості газів, вміст вологі, здатність утворювати кристало-гідрати, мати потрійну точку.
  2. Суміш газів, визначення їх термодинамічних властивостей.
  3. Технологічна схема КУ, основне та допоміжна обладнення, їх місце у технологічній схемі.
  4. Технологічні схеми КС газової промисловості, обладнення схем - газозбірні, головні, проміжні, для сховищ і зрідження газу.
  5. Трубопроводи, їх вибір, допустимі швидкості газу, води у трубопроводах,   визначення гідравличного опіру в трубопроводі.
  6. Характеристики місцевих опорів трубопровода.
  7. Розрахунок магістральних трубопроводів для траспортування  природного газу, визначення продуктивності, діаметра та довжини.
  8. Номенклатура компресорних установок, які застосовуються, визначення   потужностей компресорів.
  9. Вплив початкових та кінцевих параметрів на продуктивність і потужність  компресора
  10. КУ хімічних виробництв - виробництво аміаку, синтетичних волокон,   поліетілену, кіслот, повітрерозділяючи установки.
  11. Охолоджуючи системи КУ, вимоги до якості води, характеристики якості  води.
  12. Охолоджувачи, визначення навантаження, поверхні нагріву, витрати води, кількості випавшої вологи.
  13. Ресивери, їх призначення та розрахунок.
  14. Насоси, їх характеристики, вибір насосів, поняття про коефіцієнт швидкохідності, розрахунок потужності, припустимої висоті  всмоктування.
  15. Системи змащення КУ, типи мастил та їх застосування, вимоги до якості  та характеристики  якості мастил, вибухобезпечність.
  16. Привід компресорів, типи приводів та умови вибору двигуна.
  17. Характеристики електродвигунів, побудова механічної характеристики,   визначення  часу розгону, зупинки двигуна.
  18. Характеристики теплових двигунів компресорів, паливо, яке  застосовується.
  19. Склад рідкого, газоподібного палива, застосування   властивостей цетану, ізооктану для визначення  експлуатаційних характеристик палива.
  20. Визначення механо-ізотермічного, адіабатичного, внутрішного та гідравличного  к.к.д.
  21. Газомоторкомпресори, визначення подуктивності та потужності на режимах регулювання
  22. Застосування вібро-акустичних характеристик для визначення стану роботи турбокомпресорної машини.
  23. Визначення добової, річної продуктивності станції по графіку  навантаження.
  24. Визначення добового, річного споживання електроенергії і води по графіку навантаження станції.
  25. Визначення собівартості обробки газу на КС.

Зразки екзаменаційних завдань

01.   

  1. об'єм ресивера;
  2. витрата  води;
  3. навантаження на охолоджувач;
  4. опір трубопроводу;
  5. витрата  газу.

02. Компресор   ВП2-10/9 ?

  1. газовий,
  2. повітряний,
  3. аміачний,
  4. фреоновий,
  5. водневий.

03. 

  1. допустимої висоти всмоктування насоса;
  2. коефіцієнт швидкохідності насоса;
  3. необхідний об'єм|обсяг| ресивера;
  4. потужність насоса; 
  5. запас по кавітації

04. Визначити  теплове  навантаження Q охолоджувача компресора  ВП 3-20/9  знижуючого температуру повітря  від t1=1700С і  влаговмісті d1= 16 г/кг   до  температури t2 = 350С  і  влаговмісті d2= 5 г/кг.

Рекомендована література

  1. Рахмилевич З.З. Компрессорные установки. М: Химия, 1989. 272 с.
  2. Шаммазов А.М. и др.Проектирование и эксплуатация  насосных компрессорных  станций. М., Недра, 2003.404. с.
  3. Храпач Г.Х. Эксплуатация компрессорных установок. М. Недра, 1972. 280 с.

2. ТЕХНІЧНА ТЕРМОДИНАМІКА

  1. Характеристичні рівняння стану та методи їх узагальнення. Термодинамічна поверхня та квазістатичний процес. Діаграми стану речовини та їх практичне застосування.
  2. Внутрішня енергія та її особливості. Теплота та робота як форми передачі енергії. Узагальнена робота. Деформаційна робота та її графічне зображення в p – v діаграмі.
  3. Перший закон термодинаміки як закон збереження та перетворювання енергії термомеханічних систем. Аналітичні форми запису першого закону та основні формулювання. Круговий процес та принцип еквівалентності тепла та роботи.
  4. Функції процесу та функції стану в технічній термодинаміці.
  5. Теплоємність речовини як функція процесу. Теплоємність ідеального газу. Рівняння першого закону через окремі похідні.
  6. Перший закон термодинаміки для стаціонарного потоку . Ентальпія. Технічна робота. Графічне зображення технічної роботи в діаграмі p – v
  7. Фізичні уявлення про різний агрегатний стан речовини. Ідеальний газ та його особливості. Закони ідеального газу. Рівняння стану ідеального газу. Властивості внутрішньої енергії та ентальпії ідеального газу.
  8. Ентропія ідеального газу. Теплова діаграма Т- s та її властивості.
  9. Реальний газ та його особливості. Граничні криві. Насичена рідина та насичена пара. Рівень сухості пари. Критична точка.
  10. Аналіз процесу пароутворення. Волога насичена пара. Рівняння Клапейрона – Клаузіуса для фазового переходу. Діаграми p – v Т- s та їх використання.
  11. Проблема теплового двигуна. Необхідні та достатні умови для реалізації циклічних процесів. Поняття оборотних та необоротних процесів. Нерівновага, як джерело необоротності.
  12. Формулювання другого закону. Еквівалентність різних формулювань.
  13. Оборотний цикл Карно та його особливості. Теорема Карно та висновки з неї. Інтеграл Клаузіуса та поняття ентропії. Абсолютна термодинамічна температура та термодинамічна шкала Кельвіна. Об’єднане рівняння першого та другого законів. «Золоте правило термодинаміки».
  14. Другий закон термодинаміки для необоротних процесів. Інтеграл Клаузіуса для необоротних процесів. Принцип зростання ентропії системи в реальних процесах.
  15. Оборотні цикли термотрансформаторів тепла. Коефіцієнти перетворювання енергії (термотрансформації). Цикли прямі та зворотні. Рівень термодинамічної досконалості системи. Відношення робіт розширення та стиснення оборотного циклу, як критерій рівню термодинамічної досконалості циклів.
  16. Загальні застави дослідження термодинамічних процесів. Аналіз ізобарного, ізохорного, ізотермічного та адіабатного процесів з ідеальним та реальним газами. Розрахунок енергетичних ефектів та графічне зображення процесів в діаграмах стану p – v, Т- s, h – s.
  17. Політропічні процеси з ідеальним газами та їх аналіз . Аналіз процесів в газових компресорах.
  18. Аналіз процесу адіабатного дроселювання. Теоретичні засади та практичне використання.
  19. Диференційний та інтегральний ефекти Джоуля – Томсона. Температура інверсії та крива інверсії. Графічне відображення процесу в діаграмах стану.
  20. Суміші ідеальних та реальних газів. Вологе повітря та його властивості. Діаграма h – d вологого повітря.
  21. Термодинаміка стаціонарного потоку. Практичне використання в енергетичних та холодильних системах. Рівняння нерозривності потоку. Взаємне перетворювання потенційної та кінетичної енергій в соплах та дифузорах. Швидкість потоку на виході із сопла.
  22. Аналіз процесів витікання газу та пари в соплах. Критична швидкість. Сопла та дифузори Лаваля. Критерій Маха. Вплив сили тертя на швидкість.
  23. Перетворення теплової енергії в механічну за допомогою циклічних процесів. Практична недоцільність використання циклу Карно.
  24. Цикли паросилових установок. Цикл Ренкіна – основний цикл теплової енергетики. Схема та графічне відображення в діаграмах стану. Методи підвищення термічного коефіцієнту корисної дії. Подвійний перегрів пари.
  25. Регенерація тепла , як загальний метод підвищення коефіцієнтів термотрансформації циклів. Регенеративний цикл Карно.
  26. Регенерація теплоти в циклі Ренкіна. Теплофікаційні , паро газові та бінарні цикли теплосилових установок.

Зразки екзаменаційних завдань

01. Які значення може приймати холодильний коефіцент ЕК?

  1. ЕК = 1;
  2. ЕК = нескінченності;
  3. ЕК = 0;
  4. 0 < ЕК < нескінченності.

02. Ефективність якого циклу визначається виразом:

  1. холодильного;
  2. комбінованого;
  3. теплонасосного; 
  4. прямого.

03. Робота розширення, що здійснюється робочим тілом в прямому або зворотному циклі, правильно вказана у вигляді площі на рисунку:

  1. А;
  2. A i B;
  3. C;
  4. A, B i D;
  5. D;
  6. B.

04. Визначити теоретичну потужність, що витрачається холодильною установкою, яка працює за циклом Карно і має холодопродуктивність 60 кВт при температурі випарювання мінус 22 °С і температурі конденсації 20 °С. Відповідь дати в кВт.

Рекомендована література

  1. Булянда О.Ф. Технічна термодинаміка. / К., Техніка, 2006-315.
  2. Петраш В.Д., Нікульшин Р.К., Морозюк Т.В., Кравченко. Термодинаміка у задачах і розв’язаннях. /О., ВМВ., 2007-207 с.
  3. Кириллин В.А., Сычев В.В., Шейдлин А.Е. Техническая термодинамика ./ М., Машиностроение, 1983. – 472 с.
  4. Гуйго Э.Н. и др. Теоретические основы хладотехники. Термодинамика./ М., Машиностроение, 1986.
  5. Биляев Н.М. Термодинамика .- К.: Вища шк. Головне изд-во: 1987. – 344 с

3. ТЕПЛОМАСООБМІН

  1. Теплопровідність. Механізм передавання тепла теплопровідністю. Градієнт температури. Закон Фур’є. Тепловий потік, щільність теплового потоку. Коефіцієнт теплопровідності. Диференційне рівняння теплопровідності. Умови однозначності.
  2. Стаціонарна теплопровідність в однорідній плоскій, циліндричній та сферичній стінках. Тепловий потік у багатошаровій стінці.
  3. Теплопровідність в ребрі. Коефіцієнт ефективності ребра. Тепловий потік від поверхні ребра,ребристої стінки.
  4. Теплопровідність при нестаціонарному режимі. Зовнішня і внутрішня задача теплопровідності. Регулярний режим охолодження (нагрівання).
  5. Конвективний теплообмін. Вільний і вимушений рух рідини. Товщина граничного шару. Числа і рівняння подібності.
  6. Тепловіддача при русі рідини вздовж плоскої поверхні. Тепловіддача при поперечному обтіканні одиночних труб і трубних пучків.  
  7. Тепловіддача при вимушеній течії рідини в трубах і каналах. Ділянка гідродинамічної стабілізації. Ламінарний, турбулентний і перехідний рух.
  8. Тепловіддача при вільному русі рідини. Тепловіддача в необмеженому просторі. Визначальний розмір тіла. Тепловіддача в обмеженому просторі. Теплообмін при кипінні рідини. Об’ємне і поверхневе кипіння. Бульбашковий і плівковий режим кипіння. Залежність теплового потоку від величини температурного напору. Відривний діаметр бульбашки. Коефіцієнт тепловіддачі при бульбашковому кипінні у великому об’ємі.
  9. Теплообмін при конденсації пари. Плівкова і крапельна конденсація. Визначення товщини плівки конденсату і локального значення коефіцієнта тепловіддачі. Вплив перегріву і вологості пари. Вплив стану поверхні. Вплив швидкості і напрямку руху пари на коефіцієнт тепловіддачі.
  10. Теплообмін випромінюванням. Види променевих потоків. Абсолютно чорне тіло, сіре тіло. Основні закони теплового випромінювання - закон Планка, закон Стефана-Больцмана, закон Кірхгофа. Променевий тепловий потік. Середні кутові коефіцієнти випромінювання. Теплообмін випромінюванням при наявності екранів.
  11. Теплообмінні апарати. Види теплообмінних апаратів.Види та порядок теплового розрахунку. Середній температурний напір.Коєфіцієнт теплопередачі. Порівняння прямотоку з протитоком.

Зразки екзаменаційних завдань

01. З якого боку слід здійснювати обребріння з метою інтенсифікації теплопередачі, якщо Alfa1 << Alfa2?

  1. зі сторони Alfa2;
  2. з обох боків;
  3. залежить від роду рідини;
  4. залежить від матеріалу поверхні;
  5. зі сторони Alfa1.

02. Який механізм передачі тепла в металах і їх сплавах?

  1. хаотичний рух і зіткнення окремих молекул;
  2. негармонічні пружні коливання;
  3. рух вільних електронів;
  4. дифузія молекул;
  5. пружні акустичні хвилі.

03. Регулярний режим охолодження (процес не залежить від початкового розподілу температур в тілі)  наступає при:

04. Вода рухається в трубі діаметром 30 мм при середній температурі 80 оС ( Lambda = 0,674 Вт/(м•К). Коефіцієнт тепловіддачі від води до стінці труби складає Alfa = 400 Вт/(м2К). Визначити значення числа Нуссельта.

Рекомендована література

  1. Погорєлов. А.І. Тепломасообмін (основи теорії і розрахунку). Львів, Новий Світ-200, 2000. – 140 с.
  2. Лабай В.Й., Тепломасообмін., Львів: Тріада плюс 2004. – 260 с.
  3. Исаченко В.П., Осипова В.А., Сукомел. А.С.  Теплопередача. М., Энергоатомиздат, 1981. – 416 с.
  4. Краснощеков Е.А.,Сукомел А.С.Задачник по теплопередаче.Учебное пособие для вузов.-4-е изд.,перераб.,-М.: Энергия,1980. - 288 с.
  5. Сборник задач по процессам теплообмена в пищевой и холодильной промышленности./Г.Я.Данилова, В.Н.Филаткин, М.Г.Щербов, Н.А.Бучко.-М.: Агропромиздат, 1986. – 288 с.

4. ГІДРОГАЗОДИНАМІКА

  1. Характер сил, що діють в рідині. Поверхневі і об'ємні сили.
  2. Ідеальна рідина. Гідростатичний тиск. Закон Паскаля.
  3. Рівновага нестискуваної рідини в полі сил тяготіння. Абсолютний і надлишковий тиск. Вакуум.
  4. Сила тиску рідини на стінку. Закон Архімеда. Відносна рівновага рідини. Вимір тиску.
  5. Основні кінематичні характеристики рухомої рідини. Рівняння нерозривності.
  6. Два основні режими течії. Число Рейнольдса.
  7. Рівняння руху ідеальної рідини Ейлера.
  8. Рівняння руху реальної рідини. Рівняння Бернуллі для реальної рідини.
  9. Класифікація втрат натиску. Втрати натиску по довжині. Формула Дарсі.
  10. Закони опору в гладких і шорстких трубах. Місцеві опори. Формула Вейсбаха.
  11. Гідравлічний розрахунок трубопроводу. Витік рідини через отвори і насадки. Теорія гідравлічного удару. Формула Жуковського.
  12. Основні поняття про гідродинамічний граничний шар.
  13. Рівняння збереження маси, енергії і кількості руху для стискуваних потоків. Основні параметри газових течій. Безрозмірні параметри, число Маха і коефіцієнт швидкості. Швидкість звуку в газі. Закон звернення взаємодій.

Зразки екзаменаційних завдань

01. При обчисленні числа Рейнольдса використовують середню швидкість  

  1. між початком і закінченням досліду;
  2. між входом і виходом з каналу;
  3. по живому перетині каналу;
  4. середнє інтегральне значення швидкості в різних перетинах;
  5. середнє арифметичне значення швидкості в різних перетинах.

02. Критична швидкість  газового потоку – це:

  1. швидкість газу при температурі Т = 0;
  2. швидкість газу при температурі Т=Т0;
  3. швидкість газу при звуковому плині;
  4. мінімальна швидкість газу;
  5. максимальна швидкість газу.

03. Рівняння Вейсбаха  призначене для розрахунку втрат

  1. П'єзометричного  напору;
  2. Статичного напору;
  3. Динамічного напору;
  4. Гідростатичного напору; 
  5. Повного напору

04.  Визначити силу надмірного тиску води (у кілоньютонах) на плоску вертикальну стінку шириною  в=3,0 м,  при глибині води Н=3,2 м. Густина води Ro = 1000 кг/м3.

Рекомендована література

  1. Константінов Ю.М., Гіжа О.О., Технічна механіка рідини і газу. / Київ, Вища школа., 2002. – 277 с.
  2. Мандрус В.І., Гідравлічні та аеродинамічні машини – Львів: Магнолія 2007. – 340 с.
  3. Дейч М.Е., Зарянкин А.Е. Гидрогазодинамика – М.: Энергоатомиздат, 1984.
  4. Гиргидов А.Д. Механика жидкости и газа (гидравлика). СПб.: Изд-во Политехн.ун-та. 2007. – 545 с.
  5. Завойко Б.М., Лещій Н.П. Технічна механіка рідин і газів: основні теоретичні положення та задачі. Львів. Магнолія, 2004. – 119 с.
  6. Повх П.Л. Техническая гидромеханика - М.,Машиностроение, 1986

ОСНОВНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЗНАНЬ

Оцінювання знань абітурієнтів з вступних дисциплін здійснюється за стобальною шкалою оцінювання (шкала від 100 до 200 балів).
При визначенні екзаменаційної оцінки члени екзаменаційної комісії дотримуються наступного:

  • І рівень - початковий. Відповідь абітурієнта при відтворенні навчального матеріалу - елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення.
  • II рівень - середній. Абітурієнт відтворює основний навчальний матеріал, здатний розв'язувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності
  • III рівень - достатній. Абітурієнт знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей зв'язків між ними, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), уміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча їй і бракує власних суджень. Абітурієнт здатний самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності.
  • IV рівень - високий. Знання абітурієнта є глибокими, міцними, узагальненими, системними, Абітурієнт уміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.

Якісна характеристика дванадцятибальної шкали та стобальної шкали оцінювання знань наведена нижче:

Рівень навчальних досягнень

12 бальна шкала

сто бальної

(від 100 до 200 балів)

Критерій оцінювання навчальних досягнень абітурієнтів

1

2

 3

4

І. Початковий

1

 100 - 107

Абітурієнт може розрізняти об'єкт вивчення і відтворити деякі його елементи.

2

108 - 115

Абітурієнт фрагментарне відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення, повинен вибрати вірний варіант відповіді (на рівні "так-ні"), може самостійно знайти відповідь у тексті підручника

3

116 - 123

Абітурієнт відтворює менше половини навчального матеріалу, за допомогою викладача виконує елементарні завдання, може дати відповідь з кількох простих речень, відсутні сформовані вміння та навички

II. Середній

4

124 - 134

Абітурієнт має початковий рівень знань, знає близько половини навчального матеріалу, здатний відтворити його відповідно до тексту підручника, повторити за зразком певну операцію, дію, описує явища, процеси без пояснень причин, , здатен давати відповіді на прості, стандартні запитання, виявляє інтерес до навчального матеріалу

5

135 - 145

Абітурієнт знає більше половини навчального матеріалу, розуміє основний навчальний матеріал, здатний з помилками й неточностями дати визначення понять, знає основні дати, орієнтується в хронології, здатен використовувати під час відповіді допоміжні наочні матеріали, відповіді непослідовні та нелогічні

6

146 - 155

Абітурієнт виявляє знання і розуміння основних положень навчального матеріалу , може поверхово аналізувати події, процеси, явища і робити певні висновки, самостійно відтворює більшу частину навчального матеріалу,  вміє застосовувати знання при розв'язуванні задач за зразком, користується додатковими джерелами

III. Достатній

7

156 - 165

Абітурієнт правильно і логічно відтворює навчальний матеріал, розуміє основоположні теорії і факти, встановлює причинно-наслідкові зв'язки між ними, уміє наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, застосовувати вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, правильно використовує термінологію, складає прості таблиці та схеми

8

166 - 175

Знання абітурієнта є достатньо повними, він вільно застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, логічно висвітлює події з точки зору смислового взаємозв'язку, уміє аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежності між явищами, фактами, робити висновки. Відповідь його повна, логічна, обґрунтована, але з деякими неточностями.

9

176 - 186

Абітурієнт вільно володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в дещо змінених ситуаціях, уміє аналізувати і систематизувати інформацію, використовує загальновідомі докази у власній аргументації, висловлює стандартну аргументацію при оцінці дій, процесів, явищ, чітко тлумачить поняття, виконує прості творчі завдання

IV. Високий

10

187 - 192

Абітурієнт володіє глибокими і міцними знаннями, здатний використовувати їх у нестандартних ситуаціях, може визначати тенденції та протиріччя процесів, робить аргументовані висновки, критично оцінює окремі нові факти, явища, ідеї, , вирішує творчі завдання, відрізняє упереджену інформацію від об'єктивної, здатен сприйняти іншу позицію як альтернативну

11

193 - 198

Абітурієнт володіє узагальненими знаннями з предмета, аргументовано використовує їх у нестандартних ситуаціях, уміє знаходити джерело інформації та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми, уміє застосувати вивчений матеріал для винесення власних аргументованих суджень. Здатен до самостійного вивчення матеріалу, самостійно оцінює різноманітні життєві явища і факти, виявляючи особисту позицію щодо них

12

199 - 200

Абітурієнт має системні, дієві знання, виявляє неординарні творчі здібності у навчальній діяльності, користується широким арсеналом засобів доказів, своєї думки, вирішує складні проблемні завдання, схильний до системно-наукового аналізу та прогнозу явищ, вміє ставити і розв'язувати проблеми, самостійно здобувати і використовувати інформацію, виявляє власне ставлення до неї, користується широким арсеналом засобів доказів своєї думки, вирішує складні проблемні завдання, схильний до системно-наукового аналізу та прогнозу явищ, самостійно виконує науково-дослідну роботу, логічно та творчо викладає матеріал в усній та письмовій форм.

При перевірці екзаменаційного білету підсумкова оцінка виставляється на основі кількості правильних відповідей на завдання І, ІІ та III рівнів. Оцінка визначається за формулою: 

де і = 1, 2, 3 рівні складності завдання; Кi – кількість вірних відповідей відповідного і-го рівня складності; qі – вага кожного коефіцієнта відповідного і-го рівня складності.
Особи, які без поважних причин не з’явились на вступний іспит у зазначений за розкладом час, а також ті, рівень знань яких було оцінено балами, нижче 124 балів за 200-бальною шкалою оцінювання знань до конкурсу не допускаються.